Цифрова трансформація в освіті
Освітня криза, яку спричинив Covid-19 виявила вже давно існуючі проблеми в вищій освіті, які довго не розглядались належним чином. Сьогоднішня традиційна вища освіта дає студентам знання цінність якого з часом буде зменшуватись. Велика частина контенту перестає бути актуальною з шаленою швидкістю. Немає сенсу вчити одні і ті ж самі факти щороку при тій кількості змін, які відбуваються в глобальній економіці.
Після майже року онлайн та гібридного навчання чи зможуть університети повернутися до навчання, як до пандемії? Скоріше за все ні. Щоб зрозуміти майбутнє університетів розберемось з їхнім минулим.
Перші університети почали з’являтись в аграрну добу та розрослись в добу розквіту промисловості, ставши загальновизнаним еталоном, як отримується освіта. Характерною особливістю аграрної епохи був величезний брак знання. Знання було на вагу золота. Більшість людей не могли читали та писати. Багато взагалі не мали формальної освіти.
Були і освічені люди того часу, що були винятками з цього правила. Вони гуртувались навколо бібліотек в яких розміщувались їхні рукописи та ранні книжки, що демонстрували їх знання. Також вони зустрічались на вулиці біля дерев або в аудиторіях для обговорень ідей та відкриттів.
Якщо вам потрібно було отримати освіту вам нічого не залишалося, як дістатися до університетської локації, щоб слухати і вчитись. З часом ці місця стали більш формалізованими та численними. Ролі викладачів та учнів стали суспільно прийнятим та усталеними. Так і утворились сучасні університети.
Проте, сьогодні варто задуматись, чи досі класична університетська освіта відповідає запитам часу:
- Чи досі більшість людей не вміють читати і писати? Ні. Більшість населення світу володіє початковою грамотою (86% в 2015).
- Чи існують сьогодні проблеми з доступом до знання? Ні. Сьогодні більшість знань фіксуються в цифровому форматі, завантажуються у хмари, поширюються через Інтернет та стають миттєво доступними кожному та будь-де. У бібліотек вже не має монополії на знання.
- Чи носії та джерала знання є унікальними? Ні. Сьогодні “пошуковики” дозволяють кожному досліджувати наявні знання в мережі, порівнювати їх з різних джерел та отримати цікавлячі відповіді, що вони шукають.
- Чи потрібно людям фізично зустрічатися, щоб вчитися? Можливо, але тільки для дисциплін які вимагають саме фізичної присутності (лабораторні дослідження та інше) або для людей які не володіють цифровими навичками.
Розглянемо приклад з освітою Китаї. Населення Китаю в 2019 році було більше ніж 1.39 млрд. Офіційно близько 400 млн китайців класифікуються, що є з середніми доходами, проте Пекін хоче значно збільшити цю кількість протягом наступних 15 років.
Численний та зростаючий китайський середній клас, проживає у густонаселених містах, де доступ до хорошого навчання обмежений та дуже конкурентний. Але де навчатися китайцям?
- Побудувати величезну кількість фізичних університетів по всій країні?
- Дозволити своїм студентам подорожувати в умовах пандемії?
- Відправити їх до американських університетів чи європейських університетів?
- Можливо, все вищесказане?
Враховуючи умови глобальної пандемії — руйнівні нововведення в освітньому процесі просто неминучі. Останній рік став точкою не повернення до освітнього процесу яким він був раніше. Дозволивши студентам залишатися вдома, приєднуватися до віртуальних класів та здобуваючи освіту за новою моделлю запустився глобальний експеримент з цифрової трансформації освіти всіх рівнів.
Цей процес руйнує залишки освітніх бар’єрів та є “дисраптором” університетської діяльності. Завдяки цифровим технологіям ми вже можемо бачити розквіт масштабованих, недорогих і загальнодоступних навчальним платформ таких як: Coursera, Udemy, Preply, китайських, українських аналогів та інше. Багато університетів замість пошуку власної ціннісної пропозиції марно намагаються конкурувати з цими майданчиками доступними 24 години на добу, сім днів на тиждень та у всьому світі.
Двогодинна лекція щотижня у визначений час? Цифровий світ пропонує набагато більше можливостей для взаємодії студентів та викладачів. Нові освітні платформи та нові гнучкі освітні формати дозволять розширювати доступ до якісної освіти для набагато більшої аудиторії, ніж ми маємо сьогодні. Очевидно, що для багатьох університетів, ці зміни будуть дуже важкими, але є необхідним.
Що дійсно дала мені оффлайн університетська освіта — це навички критичного мислення, аналізу та величезний соціальний капітал: навички комунікувати, соціалізуватися, відчуття університетського кампусу, величезний нетворк alumni та інше. Проте традиційні університети потрібують цифрових інновацій, спеціалізації та творчого переосмислення.
